Молекула, що стимулює ріст рослин, може стати протизапальним препаратом

Ітаконат – природна сполука з протизапальними властивостями — відіграє важливу роль в імунному захисті, а деякі дослідники навіть позиціонують цей метаболіт як альтернативу глюкокортикоїдам.
Функції ітаконату були досить повно вивчені у тварин, але його присутність і функції в рослинах залишаються значною мірою недослідженими. Команда біологів з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, Стенфордського університету, Пекінського університету, Інституту Карнегі та Національного автономного університету Мексики провели перше комплексне дослідження ролі ітаконату в рослинах, що дозволило розкрити його вирішальну роль у стимуляції росту рослин.
За допомогою мас-спектрометрії автори нової роботи підтвердили, що рослини продукують ітаконат, а також описали, як цей метаболіт взаємодіє з білками в рослинах певних видів.
«Ми виявили, що в рослинах синтезується нативний ітаконат, особливо в зростаючих клітинах. Поливання кукурудзи ітаконатом призводило до того, що такі сіянці виростали вищими, й це спонукало нас детальніше дослідити цей метаболіт і з’ясувати, як він взаємодіє з рослинними білками».
Зокрема, біологи виявили, що ітаконат бере участь у кількох критично важливих процесах, таких як первинний метаболізм і реакція на окислювальний стрес.
Ну а оскільки ітаконат також синтезується в організмі людини, нове дослідження може надати свіжу інформацію для розуміння ролі цієї молекули як потенційного терапевтичного агента, що потенційно допоможе лікувати важкі запальні захворювання, такі як астма.
Попередні дослідження висвітлили роль мітохондрій у посиленні синтезу ітаконату, особливо в умовах, коли рівень цієї сполуки знижується при певних патологіях. Паралельно було показано що глюкокортикоїди впливають на функції мітохондрій, а подальші дослідження вказали на значне обмеження дії цих ліків при таких хронічних захворюваннях, як астма чи ревматоїдний артрит, при яких продукція ітаконату зазвичай знижена. Втім, є обмеження: сам по собі ітаконат нестабільний і погано проникає в клітини, але фармакологи активно працюють над вирішенням цієї проблеми.