Клізма — це не "щось з радянського минулого", не «для сорому», не «тому що так завжди».

Це — повноцінна медична процедура, яка має свої показання, протипоказання, ускладнення та техніку виконання.

Клізма — не проста маніпуляція. Вона потребує клінічного мислення, поваги до пацієнта та знання анатомії.
Не нехтуй, не соромся, не автоматизуй. Краще поясни, зроби правильно — і буде результат.

Показання до клізми

Основні причини її призначення — це:

• підготовка до обстежень (колоноскопія, ректоскопія), операцій, пологів;
• очищення при вираженому закрепі або інтоксикації;
• введення лікарських засобів ректально;
• полегшення спорожнення у лежачих пацієнтів або при неврологічних порушеннях.

Але це не універсальний засіб. Використання клізми без аналізу клінічної ситуації — це шкода, а не допомога.

Коли клізма протипоказана?

Ніколи не проводь клізму при:

• гострому болю в животі невідомого походження;
• підозрі на апендицит, перфорацію, кишкову непрохідність;
• кровотечах із прямої кишки, тріщинах, геморої з ускладненнями;
• пухлинах прямої кишки;
• післяопераційному стані на кишківнику;
• тяжкій серцевій недостатності;
• тяжкій дегідратації та порушеннях водно-електролітного балансу.

Не можна ставити клізму “на всяк випадок” — це не проста «санітарна» процедура, а втручання, яке впливає на фізіологічний стан пацієнта.

Як ставити клізму професійно?
Пацієнт має бути у зручному положенні — зазвичай на лівому боці з підтягнутими ногами.

Використовується тепла кип’ячена вода (близько 37 градусів), обережно вводиться наконечник, змащений вазеліном або маслом, на глибину 5–10 см.
Процедура має бути максимально делікатною. Не поспішай. Рідина вводиться повільно, спостерігаючи за реакцією пацієнта.

Після клізми — забезпечити доступ до туалету або судна, провести гігієну, оцінити ефективність.

Про комунікацію
Багато пацієнтів відмовляються від клізми не тому, що не хочуть, а тому що бояться, соромляться або не розуміють навіщо це.

Не використовуйте фрази:

• «Це треба, бо сказали»
• «Це не обговорюється»
• «Терпи, бо інакше ніяк»

Натомість скажіть пацієнту:

• «Це процедура, яка допоможе очистити кишківник перед обстеженням»
• «Ми зробимо все акуратно й комфортно»
• «Це необхідно, щоб зменшити ризик ускладнень»

Правильне пояснення = спокій пацієнта = легша робота для медсестри.

Щодо мікроклізм

Мікроклізми — зручні, швидкодіючі, менш об’ємні. Але вони очищують лише нижній відділ товстої кишки. Вони не підходять для передопераційної підготовки або при виражених калових масах. Це не заміна класичної очисної клізми, а окрема форма — з обмеженим показанням.

Ускладнення

Найпоширеніші:

• подразнення слизової прямої кишки;
• мікротравми при грубому введенні наконечника;
• зниження рівня калію, натрію при частому використанні;
• звикання до штучного спорожнення;
• кровотечі при неуважному ставленні до протипоказань.

Якщо після клізми пацієнт скаржиться на біль, запаморочення, кров у калі — це сигнал до негайного огляду.

Оформлення документації

Після клізми завжди має бути чіткий запис:

Дата, час, вид клізми, об’єм, температура, реакція пацієнта, чи була дефекація.
Якщо була відмова — зафіксуйте це офіційно.