Helicobacter pylori — одна з найбільш поширених хронічних інфекцій у світі. Вона викликає гастрит, виразкову хворобу, MALT-лімфому, а головне — збільшує ризик раку шлунка, що залишається однією з провідних причин онкологічної смертності у світі.

Чому H. pylori — канцероген 1-ї групи?

За класифікацією Міжнародного агентства з вивчення раку (IARC), H. pylori — доведена причина розвитку злоякісних пухлин у людини. Зокрема:

•  Інфекція запускає каскад Корреа:
• Хронічний гастрит → атрофія → кишкова метаплазія → дисплазія → аденокарцинома.
•  До 80% випадків некардіального раку шлунка пов’язані з H. pylori (дані ВООЗ).
•  Ризик особливо високий у країнах з ендемічною інфекцією — таких як Україна.

Найагресивніші штами H. pylori містять острівець патогенності cagPAI. Білок CagA, який вони продукують, порушує сигнальні шляхи епітеліальних клітин, стимулює запалення, проліферацію, ангіогенез і гальмує апоптоз, сприяючи утворенню пухлин.

Проблема XXI століття — антибіотикорезистентність

У 1997 році стандартна ерадикаційна терапія давала до 91% ефективності.
У 2017 році — лише 64%.
У 2024–2025 рр. — ще нижче.

Причина — різке зростання резистентності до ключових антибіотиків протоколу:

•  Кларитроміцин — неефективний у 30–50% пацієнтів (мутації A2142G, A2143G у 23S рРНК)
•  Левофлоксацин — аналогічна ситуація (мутації gyrA, позиції 87 і 91)
•  Часто виявляються змішані штами, нечутливі до обох препаратів.

Що з діагностикою?

Сьогодні основна проблема — неможливість швидко й точно визначити резистентність.

•  Фенотипова діагностика займає до 3 тижнів і потребує складної культури бактерії.
•  ПЛР-тести у приватних лабораторіях України мають:

 Високу чутливість тільки при аналізі біоптатів
 Лише ~40% точності при тестуванні калу
 Можуть визначити лише резистентність до кларитроміцину, тобто половина випадків нечутливості лишається невиявленою/

До чого це призводить?

•  Призначення неефективних схем → хронічна інфекція не ліквідується
•  Накопичення мутацій → зростає ризик тяжких гастроентерологічних ускладнень
•  Онкологічна небезпека зберігається, особливо у пацієнтів без симптомів, яким не проводиться ерадикація

Що потрібно змінити?
 1. Впровадження точних молекулярних тестів, які виявляють мутації як до кларитроміцину, так і до левофлоксацину
 2. Індивідуалізований підхід до вибору терапії
 3. Контроль результату ерадикації — обов’язковий!
 4. Активна діагностика навіть у безсимптомних пацієнтів — це шанс запобігти раку на ранній стадії.

Сучасні методи діагностики H. PYLORI

Діагностика поділяється на неінвазивні та інвазивні підходи.

Неінвазивні методи:

• Дихальний тест із сечовиною (UBT): висока чутливість і специфічність (до 99%), але не дає інформації про резистентність.
• Аналіз калу на антиген: високі точність і зручність виключно для тестiв що мают FDA ( але деяки тести що не валiдовани за FDA|IVDR мают низьку точнiсть), не визначає резистентність.
• Молекулярна ПЛР із калу: визначає присутність H. pylori та мутації, що асоційовані з резистентністю до CLA і LEV.
• Тести на антитіла IgG, IgM та IgA в сироватці крові є комерційно доступними. Незважаючи на простоту виконання цих аналізів на неінвазивних зразках існують значні обмеження, пов'язані з використанням результатів серологічних тестів для діагностики інфекції H. pylori. Існує варіабельність як позитивних (52%-74%), так і негативних (74%-98%) прогностичних значень у тестах на основі IgG, на які безпосередньо впливають відмінності в регіональній серопоширеності, а також значна доля хибнопозитивних результатiв, пов'язані з тестами на IgM та IgA. Крім того, IgG позитивний результат не може відрізнити активну інфекцію від віддаленої, а також не може задокументувати ерадикацію після завершення терапії. Як наслідок, чинні настанови уникають застосування серологічного тестування (за можливим винятком серологічного тестування H. pylori на основі IgG для оцінки пептичної виразки).

Інвазивні методи:

• Ендоскопія з біопсією:

o Уреазний тест, гістопатологія (H&E, Giemsa), культура, ПЛР;
o Молекулярні тести (напр. Genotype Helico-DR) можуть виявляти мутації в 23S рРНК (CLA) та gyrA (LEV);
o Культура дозволяє провести фенотипове тестування, але є трудомісткою.

Примітка: ППІ (інгібітори протонної помпи) та антибіотики можуть знижувати чутливість багатьох тестів — рекомендовано припинити їх прийом щонайменше за 2–4 тижні до дослідження.

Підтвердження ерадикації

Після лікування потрібне підтвердження ерадикації:

• Методи: дихальний тест, ПЛР.
• Якщо H. pylori все ще присутній, слід виконати тест на чутливість і підібрати індивідуальне лікування.

Підхід до тестування на резистентність

Фенотипове тестування:

• Золоте правило — агарова дилюція (еталонний метод), хоча трудомісткий.
• Альтернативи: E-тест (градієнтна дифузія), диск-дифузія (менш стандартизована)

Генотипове тестування:

• Дає змогу швидко виявити ключові мутації;
• Виконується на ізольованих штамах або безпосередньо із зразків (кал, біопсія);
• Висока точність для CLA і LEV

Клінічне значення тестів

Згідно з останніми консенсусами (Maastricht VI, Houston, ACG), емпірична терапія більше не рекомендована як перша лінія без тестування на чутливість. Застосування діагностики з орієнтацією на резистентність дає кращі результати ерадикації (85% проти 55% при емпіричній терапії).

ВИСНОВОК

У контексті зростання глобальної антимікробної резистентності до H. pylori, вибір терапії повинен базуватись на результатах тестування чутливості, переважно за допомогою молекулярних методів. Нові неінвазивні тести на основі ПЛР із калу відкривають шлях до персоналізованого лікування навіть без направлення до гастроентеролога. Проте для антибіотиків із менш вивченими механізмами резистентності (наприклад, метронідазол) потрібні подальші дослідження та розробка точніших тестів.