В українському законодавстві передбачено всього дві чітко визначені підстави, за яких лікар може ініціювати припинення обслуговування пацієнта.

Підстава №1: невиконання медичних приписів

• Пацієнт ігнорує призначене лікування або не проходить необхідні обстеження
• Це має бути задокументовано у медичній картці
• Лікар не зобов’язаний “переконувати” — він має право діяти відповідно до доказової медицини

Підстава №2: порушення правил внутрішнього розпорядку

• Пацієнт веде себе агресивно, ображає персонал, вимагає позачергового прийому, зриває робочий графік
• Фіксується через Акт за підписом щонайменше 2 співробітників
• Рекомендовано — інформувати завідувача та керівництво КНП письмово

Інші причини (емоційне вигорання, втрата довіри, небажання працювати з пацієнтом) — не передбачені законом, і не можуть бути підставою для відмови.

Чому часто навіть визначенні підстави не працюють на практиці:

• МОЗ не затверджено чіткої процедури реалізації права
• Лікар не має технічного доступу до самостійного припинення декларації в eHealth
• Адміністрація часто боїться втратити фінансування від НСЗУ — і тисне, в першу чергу, на лікаря
• НСЗУ у скаргах здебільшого займає бік пацієнта, а не лікаря/медичного закладу

Що варто зробити лікарю?

• Фіксувати порушення письмово (у медкартці або актом)
• Звертатися до завідувача/директора з письмовою заявою
• Не вести пацієнта без декларації та інформованої згоди
• У разі агресії — викликати поліцію, складати акт про інцидент

Підсумок:

• Лікар має право відмовити пацієнту — якщо дотримані 2 законні умови, у разі наявності підстав і доказів
• Безпека, гідність і професіоналізм лікаря — не має бути предметом компромісу

Нормативна база:
Основи законодавства України про охорону здоров’я — ст. 34
Конституція України — ст. 43 (право на безпечні умови праці)