У касаційній скарзі до Верховного суду сторона захисту стверджувала, що висновок судово-медичної експертизи є неналежним і недопустимим доказом, оскільки експерт використав інформацію з медичної картки потерпілого, яка отримана з порушенням лікарської таємниці та в позапроцесуальний спосіб, адже така інформація надана законним представником потерпілого без ухвали слідчого судді.

За вироком місцевого суду обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме за те, що він три рази вдарив малолітнього потерпілого головою об бетонну поверхню, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. З метою проведення у кримінальному провадженні судово-медичної експертизи мати потерпілого, як його законний представник, надала дізнавачу медичну картку дитини.

Як зазначив ККС ВС, фактично всі дані, що містяться в медичній картці, є інформацією про пацієнта і за бажанням пацієнта чи його законного представника вочевидь мають бути їм надані. Подальше вирішення питання про використання цих відомостей особою, якої вони стосуються (або її законним представником), є виключно її правом.

Оскільки суди попередніх інстанцій з’ясували факт надання медичної карти дізнавачу матір’ю потерпілого, у ККС ВС немає підстав вважати, що медична карта була отримана експертом у позапроцесуальний спосіб, а висновок судово-медичної експертизи, сформований, у тому числі, на підставі інформації, викладеної в ній, є недопустимим доказом. Тож засуджений і його захисник не можуть апелювати до порушення лікарської таємниці, оскільки саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник), має право приймати рішення щодо використання отриманої інформації про себе, в тому числі й щодо використання відомостей, які містяться в її медичній картці.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій.